- іменний
- [імеин:и/й]
м. (на) -н:о/му/-н':і/м, мн. -н':і/
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
іменний
Смотреть что такое "іменний" в других словарях:
іменний цінний папір — цінний папір, власник якого має бути відомим емітенту, що веде чи доручає своєму уповноваженому вести іменний реєстр з відомостями про всіх власників цінних паперів … Глосарій термінів фондового ринку
іменний — а/, е/. 1) Помічений ім ям власника; з дарчим написом на чиє небудь ім я. •• Іменни/й вклад вклад, зареєстрований на певну особу. Іменні/ ці/нні папе/ри цінні папери, видані на ім я певної особи. 2) Пов язаний з яким небудь або чиїмсь ім ям.… … Український тлумачний словник
іменний — прикметник … Орфографічний словник української мови
безіменний — а, е. 1) Який не має імені, назви, ніяк не названий. || Ім я якого невідоме. || Ім я автора і т. ін. якого невідоме; анонімний. Безіменні твори. •• Безіме/нна висота/ військ. Пагорб, гора, що не має власної назви (ороніма); на карті позначається… … Український тлумачний словник
відіменний — а, е, грам. Утворений від іменника, прикметника, числівника чи займенника. Відіменні топонімічні назви … Український тлумачний словник
поіменний — а, е. Який містить перелік імен. •• Поіме/нне голосува/ння голосування, при якому кожен голосує окремо і його прізвище записують … Український тлумачний словник
тіменний — а, е, діал. Тямущий; здібний … Український тлумачний словник
безіменний — прикметник … Орфографічний словник української мови
відіменний — прикметник … Орфографічний словник української мови
поіменний — прикметник … Орфографічний словник української мови
